Впала ніч, вкрила мороком луки,
Знов зустрілися ми після розлуки,
З неба зоряне сяйво лилося,
Переплуталось в травах волосся.
Приспів.
Зоряна любов, скошена трава,
В час такий п*янкі губи і слова,
Зоряна любов, скошена трава,
Ця чудова мить вічно хай трива.
Ти моя, ти казкова царівна,
Твої очі горять так чарівно,
Руки срібними росами вмиті.
Губи й груди коханням налиті.
Приспів.
Вже зоря світанкова палає,
В мене іншої, люба, немає,
Лиш про тебе усі мої мрії,
Лиш з тобою на щастя надії,
Приспів.
Зоряна любов, скошена трава.
В час такий п*янкі губи і слова,
Зоряна любов, скошена трава,
Ця чудова мить вічно хай трива.
Микола Токар. Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 4808 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.